Значення в інших словниках
-
гумус —
гу́мус іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
-
гумус —
Комплекс органічних речовин ґрунту: гумінових кислот, гуміну, полі фенолів, вуглеводів, та ін.
Словник термінів з агрофітоценології
-
гумус —
Гумус — humus — Humus — органічна частина ґрунту, яка утворюється при гуміфікації. Інша назва — п е р е г н і й.
Гірничий енциклопедичний словник
-
гумус —
-у, ч. Складова частина ґрунту, утворена з перегнилих рослинних і тваринних решток внаслідок життєдіяльності ґрунтових мікроорганізмів.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
гумус —
гу́мус (від лат. humus – грунт) органічна частина грунту, яка утворюється при гуміфікації. Інша назва – перегній.
Словник іншомовних слів Мельничука
-
гумус —
Комплекс органічних сполук ґрунту; продукт процесу гуміфікування (гниття) решток рослин і тварин; підвищує родючість ґрунту, поліпшує його структуру; одне з джерел поживних елементів для рослин.
Універсальний словник-енциклопедія
-
гумус —
ПЕРЕГНІ́Й (складова частина ґрунту, утворена з перегнилих органічних решток), ГУ́МУС спец. Коли до цього суглинку додати на ямку по два цебри чорнозему з перегноєм, саджанці підуть рости (О. Донченко); Висихає земля, Вимулюється водою, позбавлений опіки дерева, родючий гумус (М. Грушевський).
Словник синонімів української мови
-
гумус —
Гу́мус, -су
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
гумус —
ГУ́МУС, у. ч. Складова частина грунту, утворена з перегнилих рослинних і тваринних решток внаслідок життєдіяльності грунтових мікроорганізмів. Гумус містить майже весь грунтовий азот і 60 процентів фосфору, а також ряд інших поживних елементів (Колг. село, 23.III 1956, 3).
Словник української мови в 11 томах