Значення в інших словниках
-
дефіс —
Пишуться через дефіс: а) Складні прислівники, утворені від прикметників і займенників за допомогою прийменника по із закінченням -ому або -ки: по-господарському (-ки), по-іншому, по-козацькому (-ки), по-християнському (-ки), по-своєму...
«Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
-
дефіс —
дефі́с іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
-
дефіс —
(розділовий знак) розділка, рисочка, перенос, знак переносу. ДЕФІЦИТ, (бюджету) збиток; (продукції) нестача, недостача, брак, відсутність, недостатність.
Словник синонімів Караванського
-
дефіс —
[деиф’іс] -са, м. (на) -с'і, мн. -сие, -с'іў
Орфоепічний словник української мови
-
дефіс —
-а, ч. Коротка риска, яка сполучає слова або їх основи в одне ціле чи прикладку з підпорядковувальним словом. || Знак переносу частини слова з одного рядка на інший.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
дефіс —
дефі́с (нім. Divis – риска, від лат. divisio – розчленування) знак переносу, з’єднання складних слів та скорочення слова, напр., б-ка.
Словник іншомовних слів Мельничука
-
дефіс —
Дефі́с, -са; дефі́си, -сів
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
дефіс —
ДЕФІ́С, а, ч. Коротка риска, яка сполучає слова або їх основи в одне ціле чи прикладку з підпорядковуючим словом. Особливо детально, з численними ілюстраціями розроблено в новому українському правописі написання слів і словосполучень разом...
Словник української мови в 11 томах