диспонувати

Господарювати, господарити, загосподарювати, загосподарити, догосподарювати, догосподарити, нагосподарювати, нагосподарити, погосподарювати, погосподарити, прогосподарювати, прогосподарити, заряджувати, зарядити, позаряджувати, напоряджати, напорядити, понапоряджати, поряджувати, поряджати, порядити, керувати, покерувати, скеровувати, скерувати, поскеровувати, правувати, поправувати, справовувати, справувати, посправовувати, управовувати, управувати, повправовувати, розкладати, розкласти, порозкладати, розподіляти, розподілити, порозподіляти, уділяти, уділити

Значення в інших словниках

1. диспонувати — Диспонува́ти: — розпоряджатись (мати щось у своєму розпорядженні) [48] — розпоряджатися [20;22;VII;XX] Диспонуючи «Зорею», тов. ім. Шевченка повинно було поперед всього прояснити собі, чия власність «Зоря», і умовлятись о ню попереду з Партицьким, a resp. зо мною, котрому вона зістала дарована [XX]  Словник з творів Івана Франка
2. диспонувати — диспонува́ти дієслово недоконаного і доконаного виду  Орфографічний словник української мови
3. диспонувати — -ую, -уєш, недок. і док. 1》 Розпоряджатися вільними сумами, які є на рахунках у кореспондентів банку або в комісіонерів. 2》 перен. Зловживати владою, владно розпоряджатися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. диспонувати — диспонувати (диспоновати) розпоряджатися, розміщувати  Словник застарілих та маловживаних слів
5. диспонувати — ДИСПОНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док. 1. У капіталістичних країнах — розпоряджатися вільними сумами, які є на рахунках у кореспондентів банку або у комісіонерів. 2. перен. Зловживати владою, владно розпоряджатися. — Як то, як бог дасть?..  Словник української мови в 11 томах