дистинкція —
Дисти́нкція: — витонченість в манерах; уміння поводитись у товаристві [III;IV;21] — витонченість, вишуканість [46-1] — витонченість, вишуканість, елегенція [46-2] — обізнаність з правилами поведінки в товаристві...
Словник з творів Івана Франка
дистинкція —
дисти́нкція іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
дистинкція —
-ї, ж. Пізнавальний акт, у процесі якого фіксується різниця між предметами дійсності або елементами свідомості (відчуттями, уявленнями тощо).
Великий тлумачний словник сучасної мови
дистинкція —
ДИСТИ́НКЦІЯ, ї, ж. Пізнавальна діяльність, у процесі якої фіксується відмінність між предметами дійсності або елементами свідомості. Дистинкція як пізнавальний акт трапляється уже в працях Арістотеля (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови у 20 томах
дистинкція —
дисти́нкція елегантність, вишуканість; ґречність, вихованість (ст): Знаєш, що мене вражає? Його дистинкція. Що то ґени! (Авторка)
Лексикон львівський: поважно і на жарт