доцільність —
доці́льність іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
доцільність —
[доуц’іл'н'іс'т'] -нос'т'і, ор. -н'іс'т'у
Орфоепічний словник української мови
доцільність —
-ності, ж. Абстр. ім. до доцільний.
Великий тлумачний словник сучасної мови
доцільність —
ДОЦІЛЬНІСТЬ (від лат. finalis — завершальний, цільовий) — відповідність явища, процесу певній цілі. Розрізняють Д. природну; Д. людського світу; як свідому цілепокладальну діяльність людини; особливий методологічний принцип. Отже...
Філософський енциклопедичний словник
доцільність —
ДОЦІ́ЛЬНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до доці́льний. Після торішньої дискусії я ще більше повірив у доцільність дальшої боротьби за свої ідеї (Шовк.
Словник української мови в 11 томах