жаліти

Жалкувати, вижалковувати, вижалкувати, зажалкувати, зіжалковувати, зіжалкувати, ужалковувати, ужалкувати, пожалкувати, жалувати, пожалувати, вижалувати, вижаліти, зіжалувати, зіжаліти, ужалувати, ужаліти, співчувати, поспівчувати, зіспівчувати, успівчувати, уболівати, уболіти, повболівати, шкодувати, зашкодувати, зішкодувати

Значення в інших словниках

1. жаліти — (відчувати жалість а. переживати за чимсь втраченим) жалувати, жалкувати, шкодувати, уболівати.  Словник синонімів Полюги
2. жаліти — жалі́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
3. жаліти — (кого) жалувати, відчувати жалощі <�мати зглядь> до, співчувати кому; (з нст. що) шкодувати, жалкувати, п! УБОЛІВАТИ; (з ч. не) не берегти, не оберігати, не щадити; (на себе) нарікати.  Словник синонімів Караванського
4. жаліти — -ію, -ієш, недок. 1》 перех. і без додатка. Відчувати жалість, співчуття до кого-небудь. 2》 неперех. Нарікати на що-небудь, уболівати за чимось, за щось; шкодувати, жалкувати. Жаліти на себе — бути незадоволеним собою, нарікати на себе. 3》 перех.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. жаліти — Жаліє, як кота об лаву. Не жаліє і робить шкоду.  Приповідки або українсько-народня філософія
6. жаліти — (-ію, -ієш) недок., кого; крим. Здійснювати статевий акт; злягатися. БСРЖ, 170; СЖЗ, 40; ЯБМ, 1, 309.  Словник жарґонної лексики української мови
7. жаліти — не жалі́ти (не жалкува́ти) (свої́х) ніг. Дуже багато ходити, бігати, незважаючи на втому. Катря не жаліла своїх ніг: скільки хапало духу, мчалася, спотикалася об груду, падала у високі кучугури снігу (Панас Мирний); Попереду в’ється дорога...  Фразеологічний словник української мови
8. жаліти — БЕРЕГТИ́ (ощадливо витрачати або використовувати), ЗБЕРІГА́ТИ, ВІДКЛАДА́ТИ, ПРИБЕРІГА́ТИ, ПРИТРИ́МУВАТИ, ПРИДЕ́РЖУВАТИ (залишати про запас); ШКОДУВА́ТИ, ЖАЛІ́ТИ, ЖАЛКУВА́ТИ розм., ЖА́ЛУВАТИ розм., рідше (неохоче, скупо витрачати що-небудь). — Док.  Словник синонімів української мови
9. жаліти — Жалі́ти, -лі́ю, -лі́єш, -лі́є  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. жаліти — ЖАЛІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок. 1. перех. і без додатка. Відчувати жалість, співчуття до кого-небудь. Він мене любе [любить], жаліє, шанує, Серденьком зве і голубе [голубить], й милує (Щог.  Словник української мови в 11 томах
11. жаліти — Жаліти, -лію, -єш гл. 1) Жалѣть, сожалѣть. Хто любить ревне — жаліє певне. Ном. № 8781. Жалій мене, мій батеньку: милий покидає. Чуб. V. 99. 2) Беречь, хранить, жалѣть. Не жалій ухналя, бо підкову загубиш. Ном. № 4674. Хто чужого не жаліє, той і свого не іміє. Ном. № 14053.  Словник української мови Грінченка