Значення в інших словниках
-
заїзд —
заї́зд 1 іменник чоловічого роду приміщення; під'їзна дорога заї́зд 2 іменник чоловічого роду виїзд; зміна відпочивальників; тур у змаганнях; наїзд
Орфографічний словник української мови
-
заїзд —
Заїзний <�заїжджий> двір, г. заїзний дім, (з шинком) корчма, (на Сході) караван-сарай.
Словник синонімів Караванського
-
заїзд —
див. оселя
Словник синонімів Вусика
-
заїзд —
[зайізд] -здие, м. (на) -з(‘)д'і
Орфоепічний словник української мови
-
заїзд —
I -у, ч. 1》 Приміщення для зупинки, ночівлі проїжджих, із двором для підвод, коней і т. ін. 2》 Дорога, якою можна заїхати, в'їхати до чого-небудь, кудись. II -у, ч. 1》 Дія за знач. заїжджати I, заїздити 1).
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
заїзд —
ЗАЇ́ЗД (у гонках, скачках); ГІТ спорт. (у скачках). За умовами змагань у традиційному призі коні повинні їхати три гіти, причому перемога присуджується рисакові, який продемонстрував найбільшу швидкість у двох заїздах (з газети).
Словник синонімів української мови
-
заїзд —
За́їзд, -ду, в -ді; за́їзди, -дів
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
заїзд —
ЗАЇ́ЗД¹ , у, ч. 1. Приміщення для зупинки, ночівлі проїжджих, з двором для підвід, коней і т. ін. В заїзді все спало. Скрізь було тихо і мертво (Н.-Лев., II, 1956, 202); Нарешті у заїзді знайшлася кімнатка з канапкою (Ів.
Словник української мови в 11 томах
-
заїзд —
Споруда для приїжджих.
Архітектура і монументальне мистецтво
-
заїзд —
Заїзд, -ду м. Наѣздъ. Було б то тобі меншого брата на заїзди висилати. Мет. 451. 2) Пріѣздъ (на базаръ, на ярмарку). Нема тепер заїзду ніякого. 3) Постоялый дворъ. Де б тут найти заїзд, щоб переночувати? Грин. II. 124. От приїжджає той царенко в той город і став собі у заїзді. Рудч. Ск. І. 126.
Словник української мови Грінченка