звощик —
ЗВО́ЩИК, а, ч., розм., заст. Візник. Він не взяв звощика і пішов пішки (Мирний, III, 1954, 275); [Гострохвостий:] Гукніть, будьте ласкаві, щоб звощики під’їхали під самі ворота (Н.-Лев., II, 1956, 525); Озирнувся [Доря] на візника.
Словник української мови в 11 томах