Значення в інших словниках
-
кавалерія —
кавале́рія іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
-
кавалерія —
Кінне військо, кіннота.
Словник синонімів Караванського
-
кавалерія —
-ї, ж. Кінне військо; кіннота. Легка кавалерія — кіннота з легко озброєних вояків на швидкохідних конях.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
кавалерія —
кавале́рія (франц. cavalerie, італ. cavalleria, від лат. caballus – кінь) кіннота, один з родів сухопутних військ; в арміях більшості країн світу існувала до 50-х pp. 20 ст.
Словник іншомовних слів Мельничука
-
кавалерія —
КІННО́ТА, КАВАЛЕ́РІЯ, КОМО́ННИЦЯ заст. Колони партизанських загонів з обозом та кіннотою розтяглися на багато кілометрів (П. Воронько); Дійсну військову службу він служив у кавалерії (В. Кучер); Пан підкоморій дав останній свій наказ, І рушила вперед комонниця ураз (переклад М. Рильського).
Словник синонімів української мови
-
кавалерія —
Кавале́рія, -рії, -рією; -ле́рії, -рій
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
кавалерія —
КАВАЛЕ́РІЯ, ї, ж. Кінне військо; кіннота. Замолоду служив я.. в кавалерії (Стор., І, 1957, 116); За тиждень вони дійшли б, мабуть, і під Львів та попросилися в червону кавалерію панів бити (Козл., Ю. Крук, 1957, 349). ∆ Легка́ кавале́рія — кіннота з легко озброєних вояків на швидкохідних конях.
Словник української мови в 11 томах
-
кавалерія —
Кавалерія, -рії ж. 1) Кавалерія. З молоду служив я в воєнній, в кавалерії ще. Стор. 2) Орденъ. Дав звістку, що почепили йому кавалерію. Стор.
Словник української мови Грінченка