Значення в інших словниках
-
комуна —
Комунальне управління [I]
Словник з творів Івана Франка
-
комуна —
кому́на іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
-
комуна —
(колгосп) колектив, артіль; ІР. комунізм, комуністичний лад; ІСТ. громада <�у Франції>.
Словник синонімів Караванського
-
комуна —
-и, ж. 1》 За середньовіччя в Західній Європі – міська громада, що домоглася незалежності від феодала і права на самоврядування. 2》 Адміністративно-територіальна одиниця місцевого управління у Франції, Бельгії та деяких інших країнах...
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
комуна —
КОМУ́НА, и, ж. 1. Колектив осіб, що об'єдналися для спільного життя на засадах спільності майна та праці; форма об'єднання такого колективу. Ще є двоє пожильців цього дому, але вони поїхали з возиком по свіжу траву для комуни – сьогодні їхня черга (В.
Словник української мови у 20 томах
-
комуна —
кому́на (франц. commune – община, від лат. communis – спільний) 1. За середньовіччя в Західній Європі міська громада, що домоглася незалежності від феодала і права на самоврядування. 2. В період Французької буржуазної революції кінця 18 ст.
Словник іншомовних слів Мельничука
-
комуна —
Кому́на, -ни; -му́ни, -му́н
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
комуна —
КОМУ́НА, и, ж. 1. Колектив осіб, що об’єдналися для спільного життя на засадах спільності майна та праці. 2. Форма сільськогосподарського кооперування, при якій усуспільнюються всі засоби виробництва...
Словник української мови в 11 томах