красний —
кра́сний прикметник
Орфографічний словник української мови
красний —
Прекрасний, чудовий; найкращий; приємний. На вгороді верба рясна, Там стояла дівка красна (пісня); – Та встань, моя сестро, та подивись на білий світ, який же він гарний, який же він красний (М.
Літературне слововживання
красний —
Кра́сний. 1. Гарний. В нас від передвчора дуже красна погода, а в городі вже лавки (Коб., Листи, 47, 339). 2. Добре облаштований. В краснім купелевім забудованю мож побирати купелі після наймодернійших системів (Б., 1900, рекл.). 3. Мальовничий.
Українська літературна мова на Буковині
красний —
див. вродливий; хороший
Словник синонімів Вусика
красний —
-а, -е, красен, -сна, -сне, нар.-поет. Те саме, що гарний 1); прекрасний, чудовий. || Який має привабливу зовнішність; вродливий (у 1 знач.). || Приємний, втішний. || Найкращий. || Радісний, щасливий. Красна риба — цінна порода безкісткових (осетрових і т. ін.) риб. Красна ціна — найвища ціна.
Великий тлумачний словник сучасної мови
красний —
КРА́СНИЙ, а, е, КРА́СЕН, сна, сне. 1. нар.-поет. Те саме, що га́рний 1; прекрасний, чудовий. Мені здається, що тим і наш світ красний, що він не однаковий (Панас Мирний); Жити й працювати, робити щось гарне – таке, як оці поля красні! (Б.
Словник української мови у 20 томах
красний —
Пташка красна своїм пір’ям, а людина своїм знанням. Знання прикрашають людину.
Приповідки або українсько-народня філософія
красний —
гріш (копі́йка, шаг) ціна́ (в база́рний день) кому, чому. Хто-небудь або що-небудь нічого не варті, нічого не значать. — Життя, життя! — витріщився на матір Омелян.— Гріш ціна йому тепер (М. Стельмах); — Чого...
Фразеологічний словник української мови
красний —
ГА́РНИЙ (про людину, її риси — який відзначається красою), КРАСИ́ВИЙ, ВРОДЛИ́ВИЙ (УРОДЛИ́ВИЙ), ХОРО́ШИЙ, СЛА́ВНИЙ, ЛА́ДНИЙ, ДОЛА́ДНИЙ, КРА́СНИЙ (КРА́СЕН) фольк., ГО́ЖИЙ (ГОЖ) фольк., ПРИГО́ЖИЙ фольк., ЛО́ВКИЙ розм., КРАСОВИ́ТИЙ розм., БЛАГОЛІ́ПНИЙ книжн.
Словник синонімів української мови
красний —
Кра́сний, -на, -не
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
красний —
КРА́СНИЙ, а, е, КРА́СЕН, сна, сне, нар.-поет. Те саме, що га́рний 1; прекрасний, чудовий. Мені здається, що тим і наш світ красний, що він не однаковий (Мирний, V, 1955, 307); І знов прийшла весна-красна, І знов зазеленіло поле (Гл., Вибр.
Словник української мови в 11 томах