любимий —
люби́мий прикметник
Орфографічний словник української мови
любимий —
ЛЮБИМИЙ – УЛЮБЛЕНИЙ Любимий. Переважно який користується чиєюсь любов’ю, викликає в когось почуття любові; любий: любимий братик, бути любимим. Улюблений. Переважно якого найбільше люблять, який найбільше відповідає чиїмсь смакам, уподобанням, нахилам: улюблена пісня, улюблена роль, улюблена гра.
Літературне слововживання
любимий —
-а, -е. 1》 Дорогий, близький серцю; такий, до якого відчувають любов. 2》 Якому надають перевагу над іншими.
Великий тлумачний словник сучасної мови
любимий —
ЛЮБИ́МИЙ, а, е, розм., заст. 1. Дієпр. пас. до люби́ти 1–3. В любимий батьків парк ми з ним ходили часом, теплішало, коли торкався він руки, а в ту неділю рушили всім класом на Люботинські затишні ставки (М.
Словник української мови у 20 томах
любимий —
ЛЮБИ́МИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. теп. ч. до люби́ти 1 — 3. Наче половину горя, її [Світлани] дівочих кривд по-сестринськи брала, переймала зараз на себе оця ніжна, оця любима нею з дитинства акація — біла колюча королева півдня (Гончар, II, 1959, 100)...
Словник української мови в 11 томах