мурло —
мурло́ 1 іменник чоловічого або середнього роду, істота людина зневажл. мурло́ 2 іменник середнього роду обличчя зневажл.
Орфографічний словник української мови
мурло —
МУРМИЛО, див. МУГИР.
Словник синонімів Караванського
мурло —
див. грубий; пихатий
Словник синонімів Вусика
мурло —
-а, с., зневажл., лайл. Те саме, що мурмило.
Великий тлумачний словник сучасної мови
мурло —
МУРЛО́, а́, с., зневажл., лайл. Те саме, що мурми́ло. Як найостанніше мурло, він поліз поперед жінки в темну глибину машини (П. Загребельний).
Словник української мови у 20 томах
мурло —
мурло́ вул. неввічлива людина, хам, грубіян, нахаба (м, ср, ст)|| = мурґа ●мурло́ попа́рене = мурло́ (лайка): Ах ти, мурло попарене! Я скорше знав, як ти думав! (Авторка)
Лексикон львівський: поважно і на жарт
мурло —
А, ч. Бевзь, дурень. Між нами виростає море жахливих звуків, якесь мурло вклинюється в розмову, запитує «це баня?» (А. Дністровий). ◇ Мурло ходяче. Те, що її батько, мурло ходяче, мене не сприймає, було видно із самого початку (А. Дністровий).
Словник сучасного українського сленгу
мурло —
Мурло́, -ла́, -лу́
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
мурло —
МУРЛО́, а, с., зневажл., лайл. Те саме, що мурми́ло. Як найостанніше мурло, він поліз поперед жінки в темну глибину машини (Загреб., Шепіт, 1966, 191).
Словник української мови в 11 томах
мурло —
Мурло́, -ла 1) Неотеса, грубый человѣкъ. 2) Харя, рыло.
Словник української мови Грінченка