обмерзлий —
обме́рзлий дієприкметник
Орфографічний словник української мови
обмерзлий —
[обмерзлией] м. (на) -злому/ -з'л'ім, мн. -з'л'і
Орфоепічний словник української мови
обмерзлий —
-а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до обмерзти, обмерзнути.
Великий тлумачний словник сучасної мови
обмерзлий —
ОБМЕ́РЗЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до обме́рзти, обме́рзнути. Обмерзла кригою озимина ламалась під ногами бійців (Гончар, III, 1959, 231); Тверді тополі серед площ Обмерзлим віттям глухо деренчать (Бажан, Роки, 1957, 269); Христя увійшла в хату обмерзла, оклякла (Мирний, III, 1954, 398).
Словник української мови в 11 томах
обмерзлий —
ОБМЕ́РЗЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. до обме́рзти. Обмерзла кригою озимина ламалась під ногами бійців (О. Гончар); Христя увійшла в хату обмерзла, оклякла (Панас Мирний); // у знач. прикм. Тверді тополі серед площ Обмерзлим віттям глухо деренчать (М. Бажан).
Словник української мови у 20 томах