орієнтувати

Зазнайомлювати, зазнайомити, позазнайомлювати, напрямляти, напрямити, понапрямляти, показувати, показати, вказувати, вказати, повказувати, указувати, указати, повказувати, скеровувати, скерувати, поскеровувати, справляти, справити, посправляти, спрямовувати, спрямувати, поспрямовувати

Значення в інших словниках

1. орієнтувати — орієнтува́ти дієслово недоконаного і доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. орієнтувати — -ую, -уєш, недок. і док., перех. 1》 Допомагати кому-небудь визначати місце його перебування в просторі або напрям його руху. || Надавати чому-небудь потрібного напряму, користуючись картою, приладами і т. ін.; спрямовувати. 2》 у чому і без додатка, перен.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. орієнтувати — ОРІЄНТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., кого, що. 1. Допомагати кому-небудь визначати місце його перебування в просторі або напрям його руху. З загонами і окремими групами пішли навіть штабні офіцери.  Словник української мови у 20 томах
4. орієнтувати — орієнтува́ти (нім. orientieren, франц. orienter) 1. Допомагати комусь визначити своє місцеперебування або напрям руху. 2. Спрямовувати для досягнення якоїсь мети.  Словник іншомовних слів Мельничука
5. орієнтувати — СПРЯМО́ВУВАТИ кого, що (надавати кому-, чому-небудь певного спрямування, потрібного напрямку в русі), СКЕРО́ВУВАТИ, НАПРАВЛЯ́ТИ, СПРАВЛЯ́ТИ розм., ПРАВУВА́ТИ куди, розм., ПОГАНЯ́ТИ куди, розм.; ПОВЕРТА́ТИ (спрямовувати в інший бік); ПРИВЕРТА́ТИ розм.  Словник синонімів української мови
6. орієнтувати — ОРІЄНТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., перех. 1. Допомагати кому-небудь визначати місце його перебування в просторі або напрям його руху. З загонами і окремими групами пішли навіть штабні офіцери.  Словник української мови в 11 томах