пантеїзм —
пантеї́зм іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
пантеїзм —
-у, ч. Філософське ідеалістичне вчення, яке ототожнює Бога з природою.
Великий тлумачний словник сучасної мови
пантеїзм —
ПАНТЕЇ́ЗМ, у, ч. Філософське вчення, що ототожнює Бога з природою, розглядає природу як утілення божества. Осягнути специфіку українського менталітету неможливо без вивчення вербально-магічних оберегів-замовлянь...
Словник української мови у 20 томах
пантеїзм —
(від пан... і теїзм) філософсько-релігійне вчення, за яким бог ототожнюється з природою. В 16–17 ст. під оболонкою П. іноді проводилися по суті матеріалістичні та атеїстичні ідеї. На сучасному етапі П., надаючи законам природи містичного характеру, перетворився на засіб захисту релігії.
Словник іншомовних слів Мельничука
пантеїзм —
Філософська чи релігійна доктрина, що ототожнює Бога з усією дійсністю, нехтуючи ним як особою; протилежність деїзму (Д. Бруно, Б. Спіноза, Ґ.В.Ф. Геґель).
Універсальний словник-енциклопедія
пантеїзм —
ПАНТЕЇЗМ (від грецьк. παν — все; θεοξ — Бог) — філософська позиція, згідно з якою Бог і світ (Космос, універсум) є тотожними, такими, що збігаються.
Філософський енциклопедичний словник
пантеїзм —
Пантеї́зм, -му, -мові
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
пантеїзм —
ПАНТЕЇ́ЗМ, у, ч. Філософське ідеалістичне вчення, яке ототожнює бога з природою. Старосвітське селянське середовище колоритно втілює в собі постать прадіда Данила [у "Вершниках" Ю. Яновського] з його землеробським пантеїзмом і гайдамацькими піснями (Про багатство л-ри, 1959, 264).
Словник української мови в 11 томах