пацієнт —
паціє́нт іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
пацієнт —
[пац'ійент] -нта, м. (на) -нтов'і/-н'т'і, мн. -нтие, -н'т'іў
Орфоепічний словник української мови
пацієнт —
-а, ч. Хворий, що звертається до лікаря або перебуває під його наглядом.
Великий тлумачний словник сучасної мови
пацієнт —
ПАЦІЄ́НТ, а, ч. Хворий, що звертається до лікаря. Тут [у берлінській лікарні] і пацієнти єсть надзвичайні, наприклад, дівчинка 10 літ приїхала з Африки (Леся Українка); Заслужена слава увінчала перші успіхи нового лікаря...
Словник української мови у 20 томах
пацієнт —
паціє́нт [від лат. patiens (patientis) – терплячий] хворий, який лікується у лікаря.
Словник іншомовних слів Мельничука
пацієнт —
ХВО́РИЙ ім. (людина, яка хворіє), НЕДУ́ЖИЙ, СЛАБИ́Й, ХО́РИЙ розм., БОЛЯ́ЩИЙ заст.; ПАЦІЄ́НТ (людина, що звертається до лікаря); ЛАЗАРЕ́ТНИЙ розм., заст. (той, хто лежить у лазареті).
Словник синонімів української мови
пацієнт —
ПАЦІЄ́НТ, а, ч. Хворий, що звертається до лікаря. Тут [у берлінській лікарні] і пацієнти єсть надзвичайні, наприклад, дівчинка 10 літ приїхала з Африки (Л. Укр.
Словник української мови в 11 томах