полаби —
полабяни, -ів, мн. Група західно-слов'янських племен, які населяли в кінці 1 – на поч. 2-го тис. територію від р. Лаби (Ельби) на Заході до р. Одри (Одер) на Сході, від Рудних гір на Півдні до Балтійського моря на Півночі.
Великий тлумачний словник сучасної мови
полаби —
ПОЛА́БИ, ів, мн. Не хотів у ту мить і думати цей небожитель про те, чим закінчать йому підвладні слов'яни – лютичі, бодричі, серби, гаволяни, доленчани, ратарі, поморяни, полаби (О. Іваненко).
Словник української мови у 20 томах