Словник чужослів Павло Штепа

прорікати

Віщувати, вивіщувати, вивістити, повивішувати, звішувати, звістити, позвіщувати, навіщувати, навістити, понавіщувати, повіщувати, повістити, провіщувати, провістити, увіщувати, увістити, поувіщувати, пророкувати, напророковувати, напророкувати, понапророковувати, спророковувати, спророкувати, поспророковувати, заповідати, заповісти, позаповідати

Словник чужомовних слів і термінів Павло Штепа

Значення в інших словниках

  1. прорікати — проріка́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. прорікати — див. говорити; передбачати  Словник синонімів Вусика
  3. прорікати — -аю, -аєш, недок., проректи, -ечу, -ечеш, док., перех. і без додатка. 1》 За релігійними уявленнями – пророкувати волю Божу. 2》 Передбачати що-небудь. || поет. Урочисто провіщати що-небудь. 3》 поет. Урочисто говорити, виголошувати що-небудь. || ірон.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. прорікати — ПРОРІКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРОРЕКТИ́, ечу́, ече́ш, док., що і без дод. 1. Пророкувати волю Божу. Тихо прорікав панотець, що душі тих, що життя своє положили в боротьбі за віру, “в селеніях горних упокоються” (М.  Словник української мови у 20 томах
  5. прорікати — ВИГОЛО́ШУВАТИ (публічно звертатися до когось із промовою, привітанням, тостом і т. ін.), ПРОГОЛО́ШУВАТИ, ПРОМОВЛЯ́ТИ, ОРА́ТОРСТВУВАТИ, ПРОГОВО́РЮВАТИ, ПРОКА́ЗУВАТИ, ПРОРІКА́ТИ поет., уроч., РЕКТИ́ заст., поет., ВІЩА́ТИ заст., уроч., ВИРІКА́ТИ заст.  Словник синонімів української мови
  6. прорікати — Проріка́ти, -ріка́ю, -ріка́єш; проректи́, -речу́, -рече́ш; прорі́к, -рекла́, -рекли́; прорі́кши  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. прорікати — ПРОРІКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРОРЕКТИ́, ечу́, ече́ш, док., перех. і без додатка, 1. За релігійними уявленнями — пророкувати волю божу. Тихо прорікав панотець, що душі тих, що життя своє положили в боротьбі за віру, «в селеніях горних упокоються» (Стар.  Словник української мови в 11 томах
  8. прорікати — Проріка́ти, -ка́ю, -єш сов. в. проректи, -речу, -че́ш, гл. Изрекать, говорить, сказать. Порано ще, панове громадо, прорікати слово остатнє про Тараса. К. (О. 1861. VI. 28). Не прорік ні слова. Г. Барв. 28. Вдово небого, прорік я слово, чи багато дітей маєш? Чуб. V. 820.  Словник української мови Грінченка