противорічити —
Противорі́чити. Суперечити. Хто все відкидає, той не вірить в ніщо; хто не вірить в ніщо, той противорічить сам собі (бо вірить, що в ніщо не можна вірити); хто собі противорічить, не думає льогічно (Канюк, 1911, 43) // рос. противоречить — суперечити.
Українська літературна мова на Буковині