професія —
профе́сія іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
професія —
Рід трудової діяльності, що є, звичайно, джерелом існування і вимагає наявності визначених знань, умінь і навичок, котрі забезпечуються навчанням у відповідних навчальних закладах або безпосередньо на виробництві. англ. profession; нім. Beruf m -(e)s, -e; угор. szakma; рос. профессия.
Словник із соціальної роботи
професія —
Фах, спеціальність, кн. рід занять; (шевця) ремесло; п! КВАЛІФІКАЦІЯ.
Словник синонімів Караванського
професія —
Те саме, що обітниці чернецькі
Словник церковно-обрядової термінології
професія —
[профес'ійа] -йі, ор. -йеійу
Орфоепічний словник української мови
професія —
-ї, ж. Рід занять, трудової діяльності, що вимагає певних знань і навичок та є для кого-небудь джерелом існування.
Великий тлумачний словник сучасної мови
професія —
ПРОФЕ́СІЯ, ї, ж. Рід занять, трудової діяльності, що вимагає певних знань і навичок і є для кого-небудь джерелом існування. Я можу тільки похвалити тебе, що ти вірно тримаєшся своєї медицини.
Словник української мови у 20 томах
професія —
профе́сія (від лат. professio – офіційно зазначене заняття, спеціальність) рід трудової діяльності, що вимагає певних знань і трудових навичок і є джерелом існування; ¤ вільна...
Словник іншомовних слів Мельничука
професія —
ПРОФЕСІЯ — соціальний феномен, що існує у вигляді специфічних, як правило, інституціалізованих форм — свідомості, діяльності, відносин, а також норм, цінностей та організацій, що пов'язані із систематичним виконанням індивідами суспільно корисних дій...
Філософський енциклопедичний словник
професія —
ФАХ (рід занять, трудової діяльності, що вимагає певних знань та навичок і є джерелом існування людини), СПЕЦІА́ЛЬНІСТЬ, ПРОФЕ́СІЯ, РЕМЕСЛО́ розм. (перев. у кустарному виробництві); КВАЛІФІКА́ЦІЯ (певний рівень, набутий спеціальною підготовкою).
Словник синонімів української мови
професія —
рос. профессия вид трудової діяльності, що вимагає певних знань, трудових навичок, умінь, щоб кваліфіковано виконувати певну роботу; предмет постійних занять людини.
Eкономічна енциклопедія