Значення в інших словниках
-
сало —
(свинячий жир) (витоплене) смалець, діал. солонина, (овече, коров'яче) лій.
Словник синонімів Полюги
-
сало —
са́ло іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
-
сало —
Солонина; (нутряне) здір; (топлене) смалець; (овече) лій, жир, сить, з. тук; (на воді) шуга, шерех, шерешень; сальце; ім. САЛОГУБ, див. МІЩАНИН.
Словник синонімів Караванського
-
сало —
-а, с. 1》 Жирове відкладення у тілі живого організму; жир. 2》 Відокремлений від м'яса підшкірний свинячий жир, що зберігається солоним і вживається сирим, смаженим чи вареним. || перен., жарт. Про свиней.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
сало —
СА́ЛО, а, с. 1. Жирове відкладення у тілі живого організму; жир. – Ах, мамо, скільки на поросяті сала! (М. Коцюбинський); Балакав пан, і голос в нього страх противний Павлові. А пика! Сало так і двигтить (А.
Словник української мови у 20 томах
-
сало —
са́ло: ◊ дурни́й як са́ло без хлі́ба → дурний
Лексикон львівський: поважно і на жарт
-
сало —
Налляв гарячого сала за шкуру. Наробив багато йому лиха та прикрости. Ні сіло, ні впало, давай бабо сало. Без найменшої підстави робить притенсії. Хотів наїстись сала, а як нагодували, то й шкура відстала.
Приповідки або українсько-народня філософія
-
сало —
Жир тваринного походження, використовується як харчовий продукт і для технічних потреб; в організмі тварин відкладається під шкірою (шпик, найтовщий у свиней — 2-10 см), навколо внутрішніх органів (внутрішнє або...
Універсальний словник-енциклопедія
-
сало —
вбива́тися / вби́тися в ті́ло (зневажл. в са́ло). Ставати товстим, гладким; поправлятися, гладшати. — Нічого, він (кінь) попасеться, вб’ється в тіло та ще й як вибрикуватиме (Ю.
Фразеологічний словник української мови
-
сало —
I. ЖИР (жирове відкладення в тілі тварини й людини), СА́ЛО, ТОВЩ діал., СИТЬ діал., ОМА́СТА діал., ТУК заст.; ВО́РВАНЬ заст. (морських тварин та риб); ЛІЙ (перев. рогатої худоби, овець); СМА́ЛЕЦЬ, ЛЯРД (топлений, перев. свиней, птиці).
Словник синонімів української мови
-
сало —
Са́ло, -ла, -лу
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
сало —
СА́ЛО, а, с. 1. Жирове відкладення у тілі живого організму; жир. — Ах, мамо, скільки на поросяті сала! (Коцюб., II, 1955, 359); Балакав пан, і голос в нього страх противний Павлові. А пика! Сало так і двигтить (Тесл., З книги життя, 1949, 158).
Словник української мови в 11 томах
-
сало —
Сало, -ла с. 1) Сало. Різать кабанів на сало. Стор. МПр. 60. Перчун придбав салів, не каятиметься — уторгує. Кобел. у. Угорск.: внутренній жиръ у свиньи, человѣка и нѣкот. др. животныхъ. 2) дурне сало. Тупица, дуракъ. 3) сало де́рти.
Словник української мови Грінченка