статика —
ста́тика іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
статика —
СТАТИКА – СТАТИЧНІСТЬ Статика. 1. Розділ механіки, що вивчає умови рівноваги тіл: теорія статики. 2. Нерухомість, незмінність, рівновага тіл: умови статики тіл. Див. також ...статика. Статичність, -ності, ор. -ністю.
Літературне слововживання
статика —
СТА́ТИКА, и, ж. 1. Розділ теоретичної механіки, що вивчає закони рівноваги тіл. 2. У фізиці – рівновага тіл під дією застосованих до них сил. Умови статики тіл. 3. Стан спокою, рівноваги; протилежне динаміка. 4. перен. Відсутність руху, розвитку.
Словник української мови у 20 томах
статика —
-и, ж. 1》 Розділ теоретичної механіки, що вивчає закони рівноваги тіл. Статика механізмів — розділ теорії машин і механізмів, в якому визначають реакції елементів кінематичних пар механізмів без врахування сил інерції.
Великий тлумачний словник сучасної мови
статика —
ста́тика (від грец. στατική – вчення про вагу) розділ механіки, в якому вивчають умови рівноваги тіла, за заданої системи сил, що діють на це тіло.
Словник іншомовних слів Мельничука
статика —
Розділ механіки, який досліджує рівновагу тіл, що перебувають під дією заданої системи сил.
Універсальний словник-енциклопедія
статика —
Ста́тика, -ки, -ці
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
статика —
СТА́ТИКА, и, ж. 1. Розділ теоретичної механіки, що вивчає закони рівноваги тіл. 2. У фізиці — рівновага тіл під дією застосованих до них сил. Умови статики тіл. 3. Стан спокою, рівноваги; протилежне динаміка. 4. перен. Відсутність руху, розвитку.
Словник української мови в 11 томах
статика —
статика (статичність) (грец. — стоячий) 1. Стан покою, рівноваги або застиглості, що досягається симетрією, виділення центральної частини мистецького твору, прагненням до фронтальності сприйняття (порівн. динаміка).
Архітектура і монументальне мистецтво