Значення в інших словниках
-
строк —
строк іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
-
строк —
У. 1. Установлений, визначений, призначений для чогось час; термін: строк військової служби, добути строку, пустити заводу строк. 2. іст. Служба, робота по найму протягом певного установленого часу.
Літературне слововживання
-
строк —
див. ТЕРМІН.
Словник синонімів Караванського
-
строк —
СТРОК, у, ч. 1. Установлений, визначений для кого-, чого-небудь відрізок часу. Леонтій вчився дуже добре, видав [склав] екзамен на полегкість і зменшення строку військової служби (І.
Словник української мови у 20 томах
-
строк —
-у, ч. 1》 Установлений, визначений для кого-, чого-небудь відрізок часу. || Відрізок часу взагалі. Гарантійний строк — період...
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
строк —
ТЕ́РМІН (відтинок часу, визначений, установлений для чогось), СТРОК, РЕЧЕНЕ́ЦЬ заст. Не можуть не зберігатися справи такої давності там, де не зберігаються навіть самі люди, хоч і засуджені не до страти, а на терміни ув'язнення чи каторги (І.
Словник синонімів української мови
-
строк —
Строк, -ку, в строку́; стро́ки́, -кі́в
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
строк —
СТРОК, у, ч. 1. Установлений, визначений для кого-, чого-небудь відрізок часу. Леонтій вчився дуже добре, видав [здав] екзамен на полегкість і зменшення строку військової служби (Н.-Лев.
Словник української мови в 11 томах
-
строк —
Строк, -ку м. 1) Срокъ. Ще й до строку далеко. Мир. Пов. II. 72. 2) Наемъ на срокъ. А я тебе ізгадаю в строку горюючи. Грин. III. 559. у строках стати. Наняться на извѣстный срокъ. Ном. № 10323.
Словник української мови Грінченка