уточнювати

Докладнішати, здокладнішувати, здокладнішити, подокладнішувати, зідокладнішувати, зідокладнішити, позідокладнішувати, удокладнішувати, удокладнішити, повдокладнішувати

Значення в інших словниках

1. уточнювати — уто́чнювати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. уточнювати — [уточн'уватие] -н'уйу, -н'уйеиш  Орфоепічний словник української мови
3. уточнювати — УТО́ЧНЮВАТИ, юю, юєш і УТОЧНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., УТОЧНИ́ТИ, ню́, ни́ш, док. 1. що. Робити точнішим, надавати більшої точності чому-небудь. Він дорогою уточнює свій план, і на його обличчя лягають то сумні, то хижуваті риси (М.  Словник української мови у 20 томах
4. уточнювати — -юю, -юєш і уточняти, -яю, -яєш, недок., уточнити, -ню, -ниш, док. 1》 перех.Робити точнішим, надавати більшої точності чому-небудь. || Зіставляючи з чимсь, перевіряти точність чого-небудь, відповідність чомусь і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. уточнювати — ПОЯ́СНЮВАТИ що (розповідаючи про щось, робити його ясним, зрозумілим, розкривати його особливості тощо), РОЗ'Я́СНЮВАТИ (РОЗ'ЯСНЯ́ТИ), ТРАКТУВА́ТИ перев. книжн., ПОЯСНЯ́ТИ заст.; З'ЯСО́ВУВАТИ, ВИСВІ́ТЛЮВАТИ, ОСВІ́ТЛЮВАТИ розм., ОБ'ЯСНЯТИ заст.  Словник синонімів української мови
6. уточнювати — УТО́ЧНЮВАТИ, юю, юєш і УТОЧНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., УТОЧНИ́ТИ, ню́, ни́ш, док. 1. перех. Робити точнішим, надавати більшої точності чому-небудь.  Словник української мови в 11 томах