Значення в інших словниках
-
фланг —
фланг іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
-
фланг —
(фронтових позицій) крило, край, г. флянк; мн. ФЛАНГИ, боки, сторони.
Словник синонімів Караванського
-
фланг —
[фланг] -гу, м. (на) -н'з'і, мн. -гие, -г'іў
Орфоепічний словник української мови
-
фланг —
ФЛАНГ, у, ч. Лівий або правий край лави, військового строю, бойового чи похідного порядку, оперативного розташування військ. Бій кипів десь далеко на правому фланзі фронту (А.
Словник української мови у 20 томах
-
фланг —
-у, ч. Лівий або правий край лави, військового строю, бойового чи похідного порядку, оперативного розташування військ. || Правий або лівий бік чого-небудь. Королівський фланг — права половина шахівниці, утворювана вертикалями e, f, g, h.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
фланг —
(франц. flanc, букв. – бік) правий або лівий край розташування військового строю, бойового або похідного порядку й оперативної побудови військ.
Словник іншомовних слів Мельничука
-
фланг —
ФЛАНГ, КРИЛО́. На лівому фланзі наші прорвали фронт (Григорій Тютюнник); Залягло все праве крило роти (Л. Первомайський).
Словник синонімів української мови
-
фланг —
Фланг, -гу; фла́нги, -гів (гр.)
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
фланг —
ФЛАНГ, у, ч. Лівий або правий край лави, військового строю, бойового чи похідного порядку, оперативного розташування військ. Бій кипів десь далеко на правому фланзі фронту (Трип., Дорога..
Словник української мови в 11 томах