Значення в інших словниках
-
інквізитор —
П. мучитель, кат, гонитель, душитель.
Словник синонімів Караванського
-
інквізитор —
див. жорстокий
Словник синонімів Вусика
-
інквізитор —
рос. инквизитор (латин. inquisitor — вистежувач) — 1. Член суду інквізиції. 2. Переносно-жорстока людина, мучитель.
Eкономічна енциклопедія
-
інквізитор —
інквізи́тор іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
-
інквізитор —
-а, ч. 1》 іст. Суддя або член суду інквізиції. 2》 перен. Той, хто навмисно завдає кому-небудь великих страждань; дуже жорстока людина, мучитель.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
інквізитор —
інквізи́тор (від лат. inquisitor – вистежувач) 1. Член суду інквізиції. 2. Переносно – жорстока людина, мучитель.
Словник іншомовних слів Мельничука
-
інквізитор —
МУЧИ́ТЕЛЬ (той, хто мучить когось); КАТ, КАТЮ́ГА підсил. зневажл., ІНКВІЗИ́ТОР, ЖИВОЇ́Д розм., ЖИВОДЕ́Р розм., ЖИВОЛУ́П розм., РОЗПИНА́ТЕЛЬ заст. (той, хто злісно, жорстоко мучить людей). Поволі думки вертаються до Богорського. Недолюдок, мучитель, кат!...
Словник синонімів української мови
-
інквізитор —
Інквізи́тор, -ра; -тори, -рів
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
інквізитор —
ІНКВІЗИ́ТОР, а, ч. 1. іст. Суддя або член суду інквізиції. [Долорес:] Він, у вигнання їдучи, підмовив щонайсвятішу абатису, внуку самого інквізитора (Л. Укр.
Словник української мови в 11 томах