Зведений словничок пояснень слів з видань творів Івана Франка
Значення в інших словниках
долівка —
долі́вка іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
долівка —
Земляна підлога, вимазана глиною; рідше – взагалі підлога. З глини були стіни, стеля, простінки, навіть підлога, яку тут називали долівкою (І.Сенченко); Глиняна долівка була ретельно підметена (М.Руденко); Миша.
Літературне слововживання
долівка —
[доул’іўка] -ўкие, д. і м. -ўц'і, мн. -л'іўкие/ дол'іўки, -л'івок /дол'івок дв'і доул'іўкие
Орфоепічний словник української мови
долівка —
Див. земник.
Гірничий енциклопедичний словник
долівка —
-и, ж. Уторована, вирівняна та помазана глиною земля в приміщенні; взагалі підлога.
Великий тлумачний словник сучасної мови
долівка —
долівка підлога (ст): Для мамці це був би просто удар (дочка долівки миє, Боже!), отже, треба їй цього заощадити (Ярославська); Сперся на ріг куліс і так стояв, понуривши зір у долівку (Тарнавський...
Лексикон львівський: поважно і на жарт
долівка —
ПІДЛО́ГА (покриття у приміщенні, по якому ходять — перев. дощане, паркетне), ПОМІ́СТ розм., МІСТ діал.; ДОЛІ́ВКА, ДІЛ рідше (перев. земляне покриття, помазане глиною).
Словник синонімів української мови
долівка —
ДОЛІ́ВКА, и, ж. Утрамбована, вирівняна та помазана глиною земля в приміщенні; взагалі підлога. То лінива дівка, як не мита долівка (Укр.. присл..
Словник української мови в 11 томах
долівка —
Долівка, -ки ж. Земляной полъ, вымазанный глиною. Вас. 194. Сим. 2. Чуб. VII. 383. Скриня... одчинена, розбитий замок лежить коло неї на долівці. Кв. ум. долівонька, долівочка.
Словник української мови Грінченка