заполоч —
ЗА́ПОЛОЧ, і, ж. Кольорові бавовняні нитки для вишивання. Настя сіла на лаві під вікном вишивати сорочку й закинула на шию червону та чорну заполоч (Коцюб., І, 1955, 70); Над вікнами висіли чисті рушники, вишиті червоною заполоччю (Панч, III, 1956, 102).
Словник української мови в 11 томах
заполоч —
Заполоч, -чі ж. 1) Цвѣтныя бумажныя нитки, употребляемыя для вышиванья. Чуб. VII. 427, 415. Ходила Катря у Любчики, ніби то заполочі позичати червоної. МВ. ІІ. 102. Шила-пошила три шириночки... третю пошила та заполоччу. Чуб. III. 397. 2) раст. = чаполоч. ЗЮЗО. І. 125.
Словник української мови Грінченка