ключовий

ключове зілля: «англійська пилка пиляти крати, «волос»»[ II, 248] [ОГ]

Значення в інших словниках

1. ключовий — ключови́й 1 прикметник від: ключ — знаряддя ключови́й 2 прикметник джерельний рідко  Орфографічний словник української мови
2. ключовий — Головний, центральний, вирішальний, першорядний, чоловий; (об'єкт) командний.  Словник синонімів Караванського
3. ключовий — [кл'учовий] м. (на) -вому/-чоув'ім, мн. -чоув'і  Орфоепічний словник української мови
4. ключовий — I -а, -е. 1》 Прикм. до ключ I 1-3), 5), 6), 7), 9). Ключові знаки муз. — знаки альтерації, які виставлені біля ключа і вказують на тональність твору або його частин. || Головний, вирішальний. 2》 військ.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. ключовий — КЛЮЧОВИ́Й¹, а́, е́. 1. Прикм. до ключ¹ 1–3, 6. Вона східцями добігла до порога, .. зачинила двері і вже крізь ключовий отвір тихо промовила: – Юрію, на добраніч! (М.  Словник української мови у 20 томах
6. ключовий — ГОЛОВНИ́Й (який має найбільше значення), НАЙГОЛОВНІ́ШИЙ підсил., НАЙВАЖЛИВІ́ШИЙ підсил., ОСНОВНИ́Й, ЧІ́ЛЬНИЙ, ПРОВІДНИ́Й, ПЕ́РШИЙ, НАЙПЕ́РШИЙ підсил., ЩОНАЙПЕ́РШИЙ підсил.  Словник синонімів української мови
7. ключовий — КЛЮЧОВИ́Й¹, а́, е́. 1. Прикм. до ключ¹ 1-3, 5, 6, 9. Вона східцями добігла до порога, .. зачинила двері і вже крізь ключовий отвір тихо промовила: — Юрію, на добраніч! (Стельмах, Хліб.., 1959, 544); // Головний, вирішальний.  Словник української мови в 11 томах