мара —
-и, ж. 1》 Істота або предмет, що уявляється комусь; привид, примара. || Образ, що виникає уві сні; сновидіння. 2》 розм. Міфічна істота, найчастіше в образі злої потворної чаклунки; уособлення нечистої сили. || збірн. Нечиста сила. 3》 тільки мн., рідко. Мрії.
Великий тлумачний словник сучасної мови
мара —
МАРА́, и́, ж. 1. Істота або предмет, що уявляється комусь; привид, примара. [Богомолка:] Я не тінь. Перехрестись, коли не забула хреститись: я не щезну. Я не мара (І. Нечуй-Левицький); Пропадь, маро, розвійся, щезни!...
Словник української мови у 20 томах
мара —
Кому, як мара, йому, як зоря. Одній людині хтось може дуже не подобатися, а для іншої людини ця особа є найкращою. Лихому мара, а доброму справа. Лихому смерть, а доброму життя. Мара би тебе взяла. Прокльон з побажанням смерті.
Приповідки або українсько-народня філософія
мара —
як (мов, ні́би і т. ін.) (та) мара́. 1. Уживається для вираження неприязні до когось. Дмитренко, як мара та, сидів над його (Чіпчиною) душею, чигав, як шуліка, коли Чіпка пристане на його раду (Панас Мирний). 2. Хто-небудь дуже брудний, неохайний і т. ін.
Фразеологічний словник української мови
мара —
ПРИ́ВИД (дух перев. померлого, який привиджується людям забобонним або з хворобливою уявою), ПРИВИ́ДДЯ рідше, ПРИМА́РА, МАРА́, МАНА́, ТІНЬ, ПОТОРО́ЧА розм., ПРИЧУ́ДА розм., ФАНТО́М книжн., ВІ́ЗІЯ книжн., МРІ́Я заст., ОБМА́РА діал., МАНІЯ́ діал.
Словник синонімів української мови
мара —
МАРА́, и́, ж. 1. Істота або предмет, що уявляється комусь; привид, примара. [Богомолка:] Я не тінь. Перехрестись, коли не забула хреститись: я не щезну. Я не мара (Н.-Лев.
Словник української мови в 11 томах
мара —
Мара, -ри ж. 1) Призракъ, привидѣніе. Вони ж, бачивши його, що ходить по морю, думали, що се мара. Єв. Мр. VI. 49. Василина з'явилась і счезла, як мара. Левиц. І. Що ж се таке? Се не мара, моя се мати і сестра. Шевч. 340.
Словник української мови Грінченка