оречення

Оре́чення:

— висловлення погляду, присуду [20;VII]

— офіційний висновок [44-1]

— рішення, висловлення [47]

— розпорядження [44-2;XIX] всупереч усяким правним нормам не привертає ідеально ad integrum того стану, який був перед виданням тих постанов та перед оголошенням даровизни, але сам, без мотивів, розпоряджається добром, яке по скасуванні всіх давніших законів та оречень у шпихліровій справі so ipso перестало бути публічним, державним добром, а зробилося приватним добром тих властителів, доміній, духовних та селян, що складалися на нього або для яких його виразно даровано [XIX]