примха —
[примха] -хие, д. і м. -мс'і
Орфоепічний словник української мови
примха —
-и, ж. 1》 Несподіване, нічим не обґрунтоване бажання як вияв чиєїсь неврівноваженості; каприз, забаганка. || Свавільна вигадка на шкоду іншим. || Незрозумілий вчинок як дивацтво, вигадка. Потурати примхам. 2》 тільки мн.
Великий тлумачний словник сучасної мови
примха —
ПРИ́МХА, и, ж. 1. Несподіване, нічим не обґрунтоване бажання як вияв чиєїсь неврівноваженості; забаганка. Годив [чоловік] кожній примсі слабої (Л.
Словник української мови у 20 томах
примха —
ПРИ́МХА (несподіване, нічим не обґрунтоване бажання як вияв неврівноваженості), ЗАБАГА́НКА, КАПРИ́З, ВИ́ГАДКА, ФАНТА́ЗІЯ, ХИМЕ́РА, ВЕ́РЕДИ розм., ПРИВЕРЕ́ДИ розм., ДУР розм., НО́РОВИ розм., ВИТРЕБЕ́НЬКИ розм., ВИ́БРИКИ розм., КО́НИКИ розм., ПРИЧУ́ДА заст.
Словник синонімів української мови
примха —
ПРИ́МХА, и, ж. 1. Несподіване, нічим не обгрунтоване бажання як вияв чиєїсь неврівноваженості; каприз, забаганка. Годив [чоловік] кожній примсі слабої (Л. Янов.
Словник української мови в 11 томах
примха —
Примха, -хи ж. 1) Прихоть, капризъ, выдумка. Жінко, каже, се вже, бачу, твої примхи. МВ. І. 11. 2) мн. Суевѣрная примѣта, предразсудокъ. Лубен. у. Знахарство. Грин. І. 280.
Словник української мови Грінченка