тяг

Тяг:

— На пе́рший тяг: на перший раз [6]

— хід у шаховій грі [52]

Значення в інших словниках

1. тяг — тяг іменник чоловічого роду у складі фразеологізмів рідко  Орфографічний словник української мови
2. тяг — Тяг. Тяглість, тривалість. ● в тягу року — упродовж року. Нам потреба тепер по сьвятах і в тягу року 10. 000 робітників всякого рода. Передовсім маємо велике запотребованє до робіт в поли, при фабриках торфу, ґіпсу, желіза, цегольнях і т. д. (Б.  Українська літературна мова на Буковині
3. тяг — ТЯГ, у, ч., рідко: ◇ Дава́ти / да́ти тя́гу див. дава́ти.  Словник української мови у 20 томах
4. тяг — -у, ч. Те саме, що тяга 2). Тягу дати — швидко втекти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. тяг — дава́ти / да́ти тя́гу. Швидко, поспішно йти, бігти куди-небудь, утікати звідкись. — Правий фланг, перебіжкою до казарми! Лівий — перебіжкою! В сірому тумані тепер усі бачили, як гайдамаки .. давали тягу до своєї казарми (П.  Фразеологічний словник української мови
6. тяг — ТЯГ, у, ч., рідко: ◊ Да́ти тя́гу — швидко втекти. Троянці із-за стін дивились, Пан Турн як з військом тягу дав (Котл., І, 1952, 220); Скоро побачив [війт], що їдуть [пани], то зараз же, не дожидаючись служби божої, дав тягу в поле (Фр., II, 1950, 363).  Словник української мови в 11 томах
7. тяг — Тяг, -гу м. 1) Тяга, движеніе воздуха. Дивись, вієш, а тягу зовсім нема. 2) тягу дати. Уйти, убѣжать, удрать. Він, взявши торбу, тягу дав. Котл. Ен. І. 5. А він боявся її трохи.... та й тягу з хати. Рудч. Ск. II. 174.  Словник української мови Грінченка