Озюм

Озю́м, -му, в -мі (м.); озю́мський

∗∗∗

Озю́м, -му, -мові = родзи́нки, -ків і -нок

Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р.

Озюм — Озю́м, -му м. 1) Изюмъ. 2) Городъ Изюмъ. Летіла зозуля, зозуля, з инчого города, з Озюма. Грин. III. 535. Словник української мови Грінченка