Значення в інших словниках
-
анімізм —
анімі́зм іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
-
анімізм —
(від лат. anima/animus — дух, душа) віра в існування духів і душ як надприродних істот (образів), які знаходяться в матеріальних тілах (душах) або існують самі по собі (духи) і керують усіма явищами та процесами матеріального світу
Словник іншомовних соціокультурних термінів
-
анімізм —
-у, ч. Містичне уявлення первісних людей, згідно з яким кожна річ має свого духа, душу; одухотворення сил і явищ природи.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
анімізм —
АНІМІ́ЗМ, у, ч., філос. Система релігійних уявлень, згідно з якою людина, тварини, рослини, предмети мають незалежне начало – душу; одухотворення сил і явищ природи.
Словник української мови у 20 томах
-
анімізм —
анімі́зм (від лат. anima, animus – душа, дух) віра в існування душ і духів, що нібито управляють усім матеріальним світом.
Словник іншомовних слів Мельничука
-
анімізм —
Віра в існування душ (духів), як активних елементів у людині й природі; передбачає можливість відокремлення душі від тіла та її самостійного існування; типовий для більшості доісторичних релігій.
Універсальний словник-енциклопедія
-
анімізм —
АНІМІЗМ (від лат. animus — дух, життєве начало) — форма найдавніших вірувань, пов'язаних з уявленням про існування в тілі людини її двійника, носія життя — душі. Термін введений нім. хіміком і фізіологом Шталем.
Філософський енциклопедичний словник
-
анімізм —
АНІМІ́ЗМ, у, ч. Донаукове, містичне уявлення первісних людей, згідно з яким кожна річ має свого духа, душу; одухотворення сил і явищ природи. Найдавнішими формами релігійних уявлень і вірувань були тотемізм, магія і анімізм (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 21).
Словник української мови в 11 томах