безвір’я —
БЕЗВІ́Р’Я, я, с. 1. Відсутність віри в кого-, що-небудь. Не раз мене обгорне, мов туман. Страшного розпачу отрутнеє дихання. Тяжке безвір’я в себе, в свій талан (Л. Укр., І, 1951, 122). 2. Відсутність віри в бога; безбожність.
Словник української мови в 11 томах