блювати —
блюва́ти дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
блювати —
блюю, блюєш, недок. Мимовільно викидати зі шлунка через рот спожитий продукт харчування.
Великий тлумачний словник сучасної мови
блювати —
БЛЮВА́ТИ, блюю́, блює́ш, недок. Мимовільно викидати із шлунка через рот спожитий продукт харчування. При корбі один робив звичайно три шихти, тобто 18 годин .. В перших днях блювали [робітники] від завороту в голові (І.
Словник української мови у 20 томах
блювати —
син. викликати джина, Іхтіандра (викликати, годувати, лякати), кинути шабельку, лякати унітаз (давати клятву унітазу), пускати павліна, смичкувати, стругати, травити, читати братів Стругацьких. виблювати: поїхати в Ригу [через Горлівку], ригалетто поїхав у Ригу, стругнути.
Словник жарґонної лексики української мови
блювати —
БЛЮВА́ТИ без додатки і чим, РИГА́ТИ вульг., ВИКИДА́ТИ що і без додатка, розм. рідше. — Док.: ви́кинути. Міське повітря давило йому груди, затроювало кров із кожним зітханням. Першими тижнями то вже так було зле, що аж кров'ю почав блювати (Г.
Словник синонімів української мови
блювати —
БЛЮВА́ТИ, блюю́, блює́ш, недок. Мимовільно викидати з шлунка через рот спожитий продукт харчування. При корбі один робив звичайно три шихти, тобто 18 годин.. В перших днях блювали [робітники] від завороту в голові (Фр., VIII, 1952, 400).
Словник української мови в 11 томах
блювати —
Блювати, блюю, -єш гл. Блевать, рвать. Багацтво він чуже пожер і звергне, бо повелить йому Господь блювати. К. Іов. 44.
Словник української мови Грінченка