вартування —
вартува́ння іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
вартування —
-я, с. Дія за знач. вартувати 1), 2).
Великий тлумачний словник сучасної мови
вартування —
ВАРТУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. вартува́ти¹. Сотник вийшов із вагона й перевірив варту, заліз у паротяг і наказав Биксанькові тримати й далі паротяг під парами, а козакам, що відпочивали після вартування, – наслухатися й бути напоготові (Б.
Словник української мови у 20 томах
вартування —
ОХОРО́НА (оберігання кого-, чого-небудь); ВАРТУВА́ННЯ, ВА́РТА, ЧАТУВА́ННЯ, ЧА́ТИ мн., ЧА́ТА рідше (перев. із зброєю, у складі озброєного загону); СТОРОЖУВА́ННЯ, СТОРО́ЖА рідше (перев. матеріальних цінностей).
Словник синонімів української мови
вартування —
ВАРТУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. вартува́ти 1, 2. З нічного вартування прийшов батько, роздягся мовчки, поліз на піч спати (Вол., Самоцвіти, 1952, 33); Катерина.. обрала собі найважчу пайку в загальному обов’язку: вартування біля хворого по ночах (Вільде, Сестри.., 1958, 98).
Словник української мови в 11 томах
вартування —
Вартува́ння, -ня с. Охраненіе, обереганіе.
Словник української мови Грінченка