вилляти

Ви́лляти, ви́лляю, ви́лляєш; ви́лляй, ви́лляйте; ви́лляв, ви́лляла і звичайно ви́ллю, ви́ллєш; ви́лий; ви́лив (від ви́лити)

Значення в інших словниках

1. вилляти — ви́лляти дієслово доконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. вилляти — [вил':атие] -л':у, -л':еиш; нак. -лией, -лиейтеи  Орфоепічний словник української мови
3. вилляти — див. виливати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. вилляти — ВИ́ЛЛЯТИ див. вилива́ти.  Словник української мови у 20 томах
5. вилляти — ВИГАНЯ́ТИ (змушувати когось іти, виходити геть, залишати приміщення, місце, місцевість і т. ін.), ПРОГАНЯ́ТИ, ВИГО́НИТИ, ГНА́ТИ, ВИПРОВА́ДЖУВАТИ, СПРОВА́ДЖУВАТИ, ВИСТАВЛЯ́ТИ, ПРОГО́НИТИ рідше, ВИПРОВОДЖА́ТИ розм., ВИКИДА́ТИ розм., НАГАНЯ́ТИ розм.  Словник синонімів української мови
6. вилляти — ВИ́ЛЛЯТИ див. вилива́ти.  Словник української мови в 11 томах
7. вилляти — Ви́лляти, -ляю, -єш гл. — вилити. Де ж тая барилочка, що виллята горілочка? Грин. ІІІ. 661.  Словник української мови Грінченка