випивати —
випива́ти дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
випивати —
-аю, -аєш, недок., випити, -п'ю, -п'єш; наказ. сп. випий; док. 1》 перех. Пити яку-небудь рідину без залишку або певну кількість її. 2》 неперех. Вживати алкогольні напої, мати схильність до них.
Великий тлумачний словник сучасної мови
випивати —
ВИПИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́ПИТИ, п'ю, п'єш; наказ. сп. ви́пий; док. 1. що. Пити яку-небудь рідину без залишку або певну її кількість. Батько випиває чарку горілки, закусує і береться до нової роботи (І.
Словник української мови у 20 томах
випивати —
ви́пити / випива́ти (пи́ти) гірку́ (по́вну) (ча́шу) ((по́вний) ківш (ли́ха)) (до кра́ю (до дна)). Зазнати повною мірою багато горя, страждань, клопоту, неприємностей; настраждатися.
Фразеологічний словник української мови
випивати —
ВИПИВА́ТИ (пити яку-небудь рідину без залишку або певну кількість її), ВИХИЛЯ́ТИ розм., ВИСУ́ШУВАТИ розм., ОСУША́ТИ, ОСУ́ШУВАТИ розм., ВИЦІ́ДЖУВАТИ розм., ПРОПУСКА́ТИ розм., ПЕРЕПУСКА́ТИ розм., НАПИВА́ТИ розм.; ПЕРЕХИЛЯ́ТИ розм., РОЗПИВА́ТИ розм.
Словник синонімів української мови
випивати —
ВИПИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́ПИТИ, п’ю, п’єш; наказ, сп. ви́пий; док. 1. перех. Пити яку-небудь рідину без залишку або певну кількість її. Батько випиває чарку горілки, закусує і береться до нової роботи (Фр.
Словник української мови в 11 томах
випивати —
Випива́ти, -ва́ю, -єш сов. в. випити, -п'ю, -єш, гл. 1) Выпивать, выпить. Випивай до дна, щоб велика росла. Ном. № 11551. Горе — море: пий його, не вип'єш. Ном. № 2235. він випивши, він трохи випивши. Онъ подъ хмелькомъ. ви́пити повну, не малу, т.
Словник української мови Грінченка