вихід —
ви́хід іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
вихід —
(звідки) вибуття, (у море) відплиття; (військ) г. вимарш; (на кін) поява, прихід; (єдиний) шанс, можливість, спосіб, рада; (руди) виробіток, видобуток.
Словник синонімів Караванського
вихід —
див. вхід
Словник церковно-обрядової термінології
вихід —
[вих'ід] -ходу, м. (на) -ход'і, мн. -ходие, -ход'іў
Орфоепічний словник української мови
вихід —
-ходу, ч. 1》 Рух звідки-небудь назовні, за межі чогось. || Вибуття звідки-небудь, залишення чогось. Вихід у море. Вихід у стрілку бот., с. г. — перетворення стебла рослин у процесі росту на трубку, стрілку.
Великий тлумачний словник сучасної мови
вихід —
ВИ́ХІД, ходу, ч. 1. Рух звідки-небудь назовні, за межі чогось. – Кажу ж: сидить собі в хаті. Ото тільки й виходу у нього, що служба (Панас Мирний); Юра звів голову догори і наставив вуха до вікон.
Словник української мови у 20 томах
вихід —
(-ходу) ч.; нарк. Процес витягування чистої речовини з сировини за допомогою розчинника. ПСУМС, 14.
Словник жарґонної лексики української мови
вихід —
вихо́дити / ви́йти в світ. Видаватися, друкуватися. Ті нечисленні українські книжки, які тоді (у 80-х роках) виходили в світ, друкувалися майже виключно в Києві (В. Самійленко). ви́хід у світ.
Фразеологічний словник української мови
вихід —
ВИБУТТЯ́ (залишення місця роботи, перебування, проживання), ВИ́ХІД, ВИ́ЇЗД. У зв'язку з вибуттям саперного батальйону з міста Славгорода, депутатський мандат Кузнецова механічно втратив силу (А.
Словник синонімів української мови
вихід —
ВИ́ХІД, ходу, ч. 1. Рух звідки-небудь назовні, за межі чогось. — Кажу ж: сидить собі в хаті. Ото тільки й виходу у нього, що служба (Мирний, III, 1954, 146); Юра звів голову догори і наставив вуха до вікон.
Словник української мови в 11 томах
вихід —
Ви́хід, -ходу м. Выходъ. Твій вхід і вихід в його буде од нині і довіку певен. К. Псал. 290.
Словник української мови Грінченка