возити —
вози́ти дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
возити —
[возитие] воужу, возиеш; нак. вози, воуз'іт'
Орфоепічний словник української мови
возити —
вожу, возиш, недок., перех. 1》 Переміщати, пересувати, доставляти кого-, що-небудь машиною, возом і т. ін. 2》 Волочити, тягати що-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної мови
возити —
ВОЗИ́ТИ, вожу́, во́зиш, недок., кого, що. 1. Те саме, що везти́ 1, але з позначенням повторюваності, тривалості дії, що відбувається в різний час або в різних напрямках. За те вони [пани] дрова возили, В болотах очерет косили, Носили в пекло на підпал (І.
Словник української мови у 20 томах
возити —
вози́ти / повози́ти попа́ в ре́шеті, заст. Говорити неправду, брехати під час сповіді. Надокучило мені каляться з нечистою силою... та до того ще й така думка: чи не доведеться мені за цю пекельну кумпанію (компанію) возить попа в решеті? (Марко Вовчок).
Фразеологічний словник української мови
возити —
РУ́ХАТИ (змінювати положення кого-, чого-небудь внаслідок обертання, коливання, пересування тощо), ПЕРЕМІЩА́ТИ, ПЕРЕМІ́ЩУВАТИ, ВОРУШИ́ТИ, ПОРУ́ШУВАТИ, ВОЗИ́ТИ, ПОДАВА́ТИ, ДВИ́ГАТИ розм.
Словник синонімів української мови
возити —
ВОЗИ́ТИ, вожу́, во́зиш, недок., перех. 1. Переміщати, пересувати, доставляти кого-, що-небудь машиною, возом і т. ін. За те вони [пани] дрова возили, В болотах очерет косили, Носили в пекло на підпал (Котл.
Словник української мови в 11 томах
возити —
Возити, -вожу, -зиш гл. Возить. В ліс дров не возять. Ном. № 1457.
Словник української мови Грінченка