вродити

Вроди́ти, вроджу́, вро́диш

Значення в інших словниках

1. вродити — вроди́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. вродити — ВРОДИ́ТИ див. уроди́ти.  Словник української мови у 20 томах
3. вродити — де (не) посі́й (посі́єш), там (то) (і) вро́диться (вро́дить). 1. Кого-небудь скрізь можна зустріти, побачити. (Микола:) На всі сторони мотається (Виборний); де не посій, там і уродиться (І. Котляревський); І хто її кликав?...  Фразеологічний словник української мови
4. вродити — НАРОДИ́ТИ кого (про жінку або самицю тварини — дати життя дитині чи дітям або маляті чи малятам), РОДИ́ТИ, УРОДИ́ТИ (ВРОДИ́ТИ), ПОРОДИ́ТИ рідше, ЗРОДИ́ТИ рідше, СПОРОДИ́ТИ розм., ЗНАЙТИ́ (НАЙТИ́) розм., РОЗСИ́ПАТИСЯ ким, розм.; СПОВИ́ТИ поет.  Словник синонімів української мови