відвойовувати

Відвойо́вувати, -йо́вую, -йо́вуєш; відвойо́вуй, -вуйте; відвоюва́ти, -вою́ю, -вою́єш; відвою́й, -вою́йте

Значення в інших словниках

1. відвойовувати — відвойо́вувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. відвойовувати — -ую, -уєш, недок., відвоювати, -юю, -юєш, док. 1》 перех. Війною повертати, відбирати що-небудь захоплене ворогом, супротивником або здобувати те, що йому належить. 2》 перех., перен. Боротьбою, працею, переконуванням і т. ін. домагатися чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відвойовувати — ВІДВОЙО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДВОЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, док. 1. що. Війною повертати, відбирати що-небудь захоплене ворогом, супротивником або здобувати те, що йому належить.  Словник української мови у 20 томах
4. відвойовувати — ВИЗВОЛЯ́ТИ (очищати захоплену ворогом територію від противника), ЗВІЛЬНЯ́ТИ, РЯТУВА́ТИ рідко; ВІДВОЙО́ВУВАТИ (воюючи). — Док.: ви́зволити, звільни́ти, відвоюва́ти. — Бийте ката, мої ви орлята,.. Україну ідіть визволяти..! (В.  Словник синонімів української мови
5. відвойовувати — ВІДВОЙО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДВОЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, док. 1. перех. Війною повертати, відбирати що-небудь захоплене ворогом, супротивником або здобувати те, що йому належить.  Словник української мови в 11 томах
6. відвойовувати — Відвойовувати, -вую, -єш сов. в. відвоювати, -воюю, -єш, гл. Отвоевывать, отвоевать, добыть силой. Я вас навчив би боронити що одвоювали вам козаки! — Який гаспид одвойовував нам наше добре, опріч нас самих. К. ЧР. 69.  Словник української мови Грінченка