відділ —
ві́дділ іменник чоловічого роду частина чого-небудь цілого; частина установи або підприємства; частина вистави; загін — діал. відді́л іменник чоловічого роду виділена частина майна рідко
Орфографічний словник української мови
відділ —
ВІДДІЛ – ВІДДІЛЕННЯ – ВІДДІЛОК Відділ, -у. 1. Частина чогось цілого: відділ мозку, відділ центральної нервової системи. 2. Частина установи або підприємства; частина приміщення, що має певне призначення. Вж. зі сл.
Літературне слововживання
відділ —
[в’ід':іл] -лу, м. (на) -л'і, мн. -лие, -л'іў
Орфоепічний словник української мови
відділ —
I в`ідділ-у, ч. 1》 Одна з частин чого-небудь цілого, на які воно поділяється або його поділяють за певними ознаками. 2》 Частина установи або підприємства. || Про склад співробітників частини установи, підприємства.
Великий тлумачний словник сучасної мови
відділ —
ВІДДІ́Л, у, ч., заст. Частина виділеного майна, господарства і т. ін. – Купимо ми ґрунту, хату у садочку; Житимем в одділі, наче у райочку! (Я. Щоголів); Він [Гаврило] уже був чоловіком сімейним і жив на відділі по-сусідськи з батьком (Григір Тютюнник).
Словник української мови у 20 томах
відділ —
ВІ́ДДІЛ (частина установи або підприємства), ВІДДІ́ЛЕННЯ, ВІ́ДДІЛОК рідше; ФІЛІА́Л, ФІ́ЛІЯ (місцеве відділення великої установи, підприємства, організації з деякою самостійністю).
Словник синонімів української мови
відділ —
ВІ́ДДІЛ, у, ч. 1. Одна з частин чого-небудь цілого, на які воно поділяється або його поділяють за певними ознаками. Тіло комах поділяється на три відділи: голову, груди і черевце (Шкідн. і хвор..
Словник української мови в 11 томах
відділ —
рос. отдел структурний підрозділ підприємства, організації, компанії, банку, біржі; напр., В. замовлень, В. збуту, В. закупок, проектний В., В. розрахунків, конструкторський В., маркетинговий В. тощо.
Eкономічна енциклопедія
відділ —
Відділ, -лу м. 1) Отдѣлъ, раздѣлъ. Старший син, швець, уже й одружився і на одділ пішов. Г. Барв. 487.
Словник української мови Грінченка