відректися —
відректи́ся дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
відректися —
[в'ідреиктис'а] -еичус'а, -еичес':а, -еичец':а, -еичеимос'а, -еичеитес'а, -еичуц':а; мин. -р'ікс'а, -реиклас'а; нак. -еичис'а, -еич'іц':а
Орфоепічний словник української мови
відректися —
див. відрікатися.
Великий тлумачний словник сучасної мови
відректися —
ВІДРЕКТИ́СЯ див. відріка́тися.
Словник української мови у 20 томах
відректися —
ВІДМО́ВИТИСЯ від кого (припинити родинні чи інші зв'язки з ким-небудь), ВІДЦУРА́ТИСЯ, ВІДРЕКТИ́СЯ, ЗРЕКТИ́СЯ кого, ПОКИ́НУТИ кого, ВІДСТУПИ́ТИСЯ, ВІДЩЕПИ́ТИСЯ розм., ПОРВА́ТИ з ким, ВІДКИ́НУТИСЯ розм., ВІДКАСНУ́ТИСЯ розм., ЗІРВА́ТИ розм.
Словник синонімів української мови
відректися —
ВІДРЕКТИ́СЯ див. відріка́тися.
Словник української мови в 11 томах
відректися —
Відрікатися, -каюся, -єшся сов. в. відректися, -речуся, -чешся, гл. Отказываться, отказаться. Родино моя, не відрікайся од мене. Чуб. ІІІ. 129. Відрікаюсь, відхрещуюсь від вас, ідіть собі на очерета, на болота. Чуб. І. 120. Варив чорт з москалем пиво та й солоду відрікся. Ном. № 821.
Словник української мови Грінченка