в’їздити

В’ї́здити, в’ї́жджу, в’ї́здиш що; в’їздь, в’ї́здьте

в’їзди́ти, в’їжджу́, в’їзди́ш куди; в’їзди́, в’їзді́м, в’їзді́ть

Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р.

в’їздити — В’Ї́ЗДИТИ див. уї́здити. В’ЇЗДИ́ТИ див. вїжджа́ти¹. Словник української мови в 11 томах