гуртожиток —
гурто́житок іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
гуртожиток —
прв. іст. бурса, жм. кошара; (для солдат) казарма, г. касарня. ГУРТОМ пр., (спільними силами) толокою, шарварком, разом, спільно, колективно, вкупі, купно, юрбою, д. вайлом; (продавати) гамузом, усе разом.
Словник синонімів Караванського
гуртожиток —
[гуртожиеток] -тку, мн. -ткие, -тк'іў
Орфоепічний словник української мови
гуртожиток —
-тку, ч. Приміщення для спільного проживання осіб, перев. тих, що працюють на одному підприємстві або вчаться в одному навчальному закладі.
Великий тлумачний словник сучасної мови
гуртожиток —
син. гурт, гуртак, гуртня, гуртяга.
Словник жарґонної лексики української мови
гуртожиток —
ГУРТО́ЖИТОК (приміщення для спільного проживання); ІНТЕРНА́Т (для учнів і студентів); ПАНСІО́Н заст., ПАНСІОНА́Т заст. (з повним утриманням учнів); БУ́РСА (при духовній школі). У гуртожитку тепла тиша, Читають, пишуть, гомонять (Т.
Словник синонімів української мови
гуртожиток —
ГУРТО́ЖИТОК, тку, ч. Приміщення для спільного проживання осіб, перев. тих, що працюють на одному підприємстві або вчаться в одному навчальному закладі. Він писав, що кінчає курси і невдовзі приїде додому, але житиме вже не дома, а в МТС в гуртожитку (Мур., Бук. повість, 1959, 146).
Словник української мови в 11 томах
гуртожиток —
Споруда з кімнатами для тимчасового сумісного проживання студентів або молодих робітників.
Архітектура і монументальне мистецтво