Двір, дво́ру і двора́, на дворі́; двори́, дворі́в, -ра́м, по -pа́x
Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р.
Значення в інших словниках
двір —
Двір: — житло або садиба поміщика [VI] — панська економія, поміщицький палац [XI] — панська садиба, маєток [1] — панська садиба, панський палац [X] — поміщицька садиба [III,IV]
Словник з творів Івана Франка
двір —
(відокремлена ділянка землі коло будинку) подвір'я, діал. обійстя.
Словник синонімів Полюги
двір —
двір 1 іменник чоловічого роду ділянка, господарство двір 2 іменник чоловічого роду оточення монарха
Орфографічний словник української мови
двір —
ДВІР – ПОДВІР’Я – НАДВІР’Я Двір, двора і двору. 1. Те саме, що подвір’я 1: господарський двір, прохідний двір, товарний двір, фуражний двір. Двір був просторий, чистий, оплетений (Панас Мирний); Бурлаки повернули до великої хати – увійшли в двір (І.
Літературне слововживання
двір —
[дв'ір] двору/двора, м. (на) двоур'і, мн. двори, двоур'іў
Орфоепічний словник української мови
двір —
I двора і двору, ч. 1》 У Руській державі 16-18 ст. – назва деяких наказів (Земський наказ, Посольський наказ та ін.). 2》 Господарська ділянка, на якій розміщено садибні будівлі, та місце біля них (часто відгороджене).
Великий тлумачний словник сучасної мови
двір —
Горе дворові, де корова розказує волові. Де вперта жінка верховодить над чоловіком, там добра нема. Двір — хата. Прийдеш у двір, нікому не вір. Панським слугам не треба вірити. Осторожність не пошкодить. Двір —панська палата.
Приповідки або українсько-народня філософія
двір —
(двора) ч.; мол.; зневажл. Дівчина для задоволення сексуальних потреб. ПСУМС, 20.
Словник жарґонної лексики української мови
двір —
1. королівський (курія) або княжий д.: у середньовіччі — володар разом зі своїм оточенням; 2. резиденція правителя або вельможі.
Універсальний словник-енциклопедія
двір —
ні дво́ру ні ти́ну у кого. Хто-небудь бідний, нічого не має. — Куди підемо з тобою (з Орисею), коли в нас ні двору ні тину? (Григорій Тютюнник). ні кола́, ні двора́ в кого і без додатка. 1. Хто-небудь дуже бідний, злиденний. То ледар, волоцюга.
Фразеологічний словник української мови
двір —
ДВІР (обнесена огорожею або оточена будівлями ділянка землі коло будинку), ПОДВІ́Р'Я, ДВО́РИЩЕ, НАДВІ́Р'Я, ОБІ́ЙСТЯ діал., ПОДВІ́Р діал. Вони обоє йшли поруч і зайшли в далекий закуток садка, що тягся поза двором палацу.
Словник синонімів української мови
двір —
ДВІР¹, двора́ і дво́ру, ч. 1. Господарська ділянка, на якій розміщені садибні будівлі, та місце біля них (часто відгороджене). Двори коло хат маленькі, на кілька сажнів, не обгороджені од вулиці (Н.-Лев.
Словник української мови в 11 томах
двір —
1. Невеликий простір між будівлями на земельній ділянці. 2. Прилегла до будинку частина землеволодіння. 3. Господарська будівля, розташована поруч з селянським житловим будинком і зв'язана з ним навісом.
Архітектура і монументальне мистецтво
двір —
Двір, двору м. 1) Дворъ, мѣсто подлѣ дома, обнесенное заборомъ. І в хаті не чуть, і на дворі не видко. МВ. ІІ. 8. Ой не по правді, мій миленький, ти зо мною живеш: мимо мій двір, нові ворітечка до иншої йдеш. Мет. 67. на дворі. Внѣ дома.
Словник української мови Грінченка